ІГОР СКОЧИЛЯС (5 квітня 1967 – 20 грудня 2020)

          Неможливо повірити у те, що сталося. Ще кілька тижнів тому ми працювали над завершенням книги «Замойський собор 1710 р.», спільного видання Львівського відділення Інституту археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського та Українського католицького університету. За попереднім планом на 27 грудня 2020 р. планувалося її презентувати у митрополичих палатах храму Св. Софії у Києві за участі блаженнішого патріарха Святослава. Це мав бути перший том кількатомового видання у серії «Київське християнство та унійна традиція», якою довгі роки опікувався Покійний. Смерть застала його в розквіті сил, багато проєктів тільки почали реалізовуватися, а ще більше планувалося...

          Ігор Скочиляс прийшов у Львівське відділення у 1993 р. та зростав науково під опікою професора Ярослава Дашкевича. За його керівництва він обрав генеральний напрям досліджень – історія Церкви на українських землях ранньомодерного періоду. У 1999 р. захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата історичних наук про візитації Львівської унійної єпархії першої третини XVIII ст. Вже після смерті Дашкевича у 2011 р. захистив докторську дисертацію про адміністративну структуру та правовий статус Галицької (Львівської) єпархії ХІІ– XVIII ст. За час праці у Львівському відділенні він опублікував 9 збірників документів та монографій, написав близько 200 статей та розвідок. Цей час був «золотою епохою» його наукової творчості. Після остаточного переходу на працю в Український католицький університет Ігор продовжував плідну співпрацю з Львівським відділенням. За спільною участю вдалося видати такі солідні видання як «Генеральні візитації церков і монастирів Володимирської унійної єпархії кінця XVII – початку XVIII ст.» (2012), «Володимирсько-Берестейська єпархія XI–XVIII ст.» (2013), том релігієзнавчих та культурологічних праць Ярослава Дашкевича (2016) та деякі інші.

          Ігор був сильною, енергійною людиною, в голові якого вміщалося багато планів та проєктів. Він міг одночасно вести кілька видавничих проєктів, викладати як професор в УКУ, вести численні семінари, конференції, виконувати адміністративні функції. Але людська енергія не безмежна...

          Сумує за Ігорем Україна, сумує Львів, сумують різні наукові середовища, з якими себе він пов’язав, але найбільше сумують дружина Ірина та донька Соломія. Найкращою даниною пам’яті для Ігоря Скочиляса, історик та людини з великої літери, стане продовження його наукових проєктів, завершення розпочатих видань.