Атлас Белза вийшов друком

Побачив світ уже п'ятий том "Атласу українських міст", присвячений Белзу – найдавнішому місту Львівської області, перші згадка, про яке датоване 1030 р. Белз був центром удільного князівства, столицею Белзького воєводства, важливим міським осередком у ХІХ-ХХ ст.

Видання розпочинається з текстової частини, присвяченої історії розвитку міста від княжого Белза до сьогодення. Історик-археолог Володимир Петегирич подав опис княжого Белза ХІ–ХІІІ ст. Історики архітектури Оксана Бойко та Василь Слободян  проаналізували етапи урбаністичного розвитку Белз у складі Польського королівства та Речі Посполитої  у 1377–1772 рр. Мирон Капраль та Андрій Фелонюк вивчили соціально-економічну складову розвитку домодерного Белза. Наталія Паславська зупинилася на історії демографії, економіки міста в останній третині XVIII – першій половині XX ст. Олег Рибчинський вивчав архітектурно-містобудівний розвиток Белза в 1772–1939 рр., а Василь Петрик дослідив урбаністичне підґрунтя міста від початку Другої світової війни та на сучасному етапі розвитку.
Для картографічної частини було підібрано 11 історичних карт, з яких дві вперше вводяться в науковий обіг: ґрунтовий план Белза 1811 р. та проєкт нової дороги та каналу через Белз (княже місто), датований 1860‑ми – початком 1880-х рр. Дослідниками створено 6 мап-реконструкцій, що відображають сучасний стані наукових знань про місто: Просторовий розвиток Белза від ХІ до початку ХХІ ст. (Мирон Капраль, Василь Петрик, Богдан Смерека, Степан Ямелинець); Археологія Белза та його околиць (Остап Лазурко, Олег Осаульчук); Княжий період Белза (Остап Лазурко, Василь Петрик); Белз у ХIV–XVIII ст.: етапи розвитку (Оксана Бойко, Василь Слободян); Кадастр Белза (центр міста), 1854 р. Реконструкція (Мирон Капраль, Богдан Смерека); Релігійні споруди Белза (ХІ – початок ХХІ ст.) (Оксана Бойко, Василь Слододян). Одночасно прикрашають та візуально відтворюють місто Белз два види-панорами міста: акварель Юрія Ґлоґовського 1809 р. та гравюра Мацея Стенчинського, 1847 р.

Атлас виконано у двомовному українському та англійському варіанті. Переклад на англійську мову здійснили покійна Марта Скорупська та Павло Грицак.

Виконавцями картографічного проекту стали п’ять наукових інституцій: Львівське відділення Інституту української  археографії  та джерелознавства ім. М. С. Грушевського Національної академії наук України (його керівник, Мирон Капраль виступив науковим редактором видання), Канадський інститут українських студій, Науково-дослідний центр «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України, Державний історико-культурний заповідник у м. Белзі, «Інститут геоінформаційних систем» (Львів).