Новини

09.12.2012

ПРЕС РЕЛІЗ: 20-ліття Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАНУ (1992-2012)

20 років тому було засновано Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства НАН України. У грудні 1992 р. Президент Академії наук України Борис Патон підписав постанову «Про забезпечення дальшого розвитку археографічних досліджень у західноукраїнському регіоні», що стосувалася науково-організаційних моментів діяльності саме Львівського відділення.

Керівником новоствореної інституції став Ярослав Дашкевич, політв’язень та дисидент, історик світової слави. У радянський час його талант не був затребуваний з ідеологічних мотивів. Син національної героїні, старшини Українських січових стрільців Олени Степанів та полковника армії УНР Романа Дашкевича не вписувався у сіре тло радянських істориків, котрі, працюючи в академічних та неакадемічних наукових установах, змушені були виконувати ідеологічні замовлення функціонерів правлячої Комуністичної партії. Вчений зі світовою славою, вірменіст, сходознавець, публікації якого з’являлись у провідних закордонних часописах, довгі роки не міг знайти місце роботи у рідному Львові.

Тільки національне відродження кінця 1980-х – початку 1990-х рр. відкрило йому шлях до академічної науки й дало змогу розкрити свій науковий та організаторський талант. Очоливши Львівське відділення Інституту української археогра­фії у 66 років, Я. Дашкевич з величезним ентузіазмом кинувся у працю. За останнє двадцятиліття вчений опублікував близько 1400 наукових праць зі свого більш ніж 2-х тисячного наукового доробку.

Перед новоствореним Львівським відділенням насамперед постало завдання очищення національної історичної на­уки від важкої спадщини комуністичної епохи з її ідеологічними маніпуляціями та цензуруванням історії, поверненню українських вчених у методоло­гічне річище європейської історіографії, розвиток нових напрямків історичних досліджень.

За 20 років наукової діяльності Відділенню вдалося досягнути науково вагомих та суспільно важливих результатів. За цей час львівські археографи віддали до друку 317 наукових позицій: окремих книг, збірників статей, документів, монографій, матеріалів конференцій тощо. У цьому великому масиві публікацій можна вичленити кілька основних напрямів, де було здобуто значні наукові результати.

Історія картографії України. Ця занедбана, але дуже важлива для націо­нального самоусвідомлення українців та осмислення місця України в колі євро­пейських народів ділянка української історичної науки була відроджена на початку 1990-х рр. саме завдяки зусиллям проф. Ярослава Дашкевича. За його участю Львівське відділення відновило се­рію «Пам’ятки картографії України», що в радянські часи була свідомо забута. У цій серії вийшли друком два розкішних атласи карт: Україна на стародавніх картах: кінець XV – перша половина XVII ст. / М. Ваври­чин, Я. Дашкевич, У. Кришталович (2004); Україна на стародавніх картах: серед­ина XVII – друга половина XVIII ст.: атлас репродукцій / М. Вавричин, Я. Даш­кевич, У. Кришталович (2009). Вони відзначалися на книжкових виставках в Україні, так і закордоном як найкращі наукові видання.

Геральдика українських земель. Цілеспрямована активна діяльність голови Українського геральдичного товариства, провідного наукового співробітника Андрія Ґречила, який працює у відділенні від часу його заснування, дала плідні результати в занедбаних ділянках історії геральдики, а також суміжних галузей – сфрагістики, генеалогії, прапорництва, емблематики та ін.

Андрій Ґречило активно застосовує свої знання з історії геральдики в сучасному герботворчому процесі, що посилено розвивається в Україні, будучи автором багатьох гербів та символів міст, містечок та областей України. Не тільки суто науковим, але суспільно вагомим успіхом А. Ґречила стало затвердження Верховною Радою України Малого державного герба України (19 лютого 1992 р.), співавтором якого він став.

Історія міст. Міською тематикою від свого приходу в Інститут у 1992 р. займається теперішній керівник Відділення Мирон Капраль. Основний наголос історик робить на археографічній публікації джерел та подальшій їхній інтер­претації. Вчений розгорнув джерельну серію видань правових документів з історії середньовічного та ранньомодерного Львова, публікуючи привілеї як мо­вою оригіналу (латинська, німецька, польська), так і в українському перекладі: Привілеї міста Львова XІV–ХVІІI ст.: Зб. док. – Львів, 1998; Привілеї національних громад міста Львова XІV–ХVІІI ст.: Зб. док. – Львів, 2000; Економічні привілеї міста Львова XV–XVIII ст.: Привілеї та статути ремісничих цехів та купецьких корпорацій Львова: Зб. док. – Львів, 2007. У цій же серії вийшла друком «Хроніка міста Львова» Дениса Зубрицького (Львів, 2002; 2-ге вид. – Львів, 2006). Опубліковані праці та документи задали параметри для подальшого осмислення соціальних, демографічних, культурних, релігійних, економічних явищ в історії Львова.

Остання монографія вченого «Люди корпорації: Львівський шевський цех XVII-XVIII ст. (Львів, 2012)» присвячена соціальній, економічній та релігійній історії ремісничого населення Львова ранньомодерного періоду. Ця праця стала новаторською в українській історіографії з огляду на новизну тематики (детально вивчаються неелітні прошарки міського населення) та сучасний методологічний інструментарій (застосовано методи історичної демографії, просопографії, економічної історії тощо).

Історія церкви в Україні. З часу заснування Відділення релігієзнавчим студіям у ньому приділяється посилена увага. Заборонена в радянський період, ця ділянка гуманітарної науки в незалежній Українській державі потребувала потужного інтелектуального поштовху, забезпечити який могло створення «майданчика» для дискусій, обміну думками між дослідниками історії релігії. Тому Я. Дашке­вич, ще очолюючи Археографічну комісію у Львові, 1991 р. започаткував разом із Львівським музеєм історії релігії та Відділенням релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. Сковороди щорічні широкоформатні конференції, присвячені релігієзнавчому вивченню історії України. Отримавши назву «Історія релігій в Україні», вони набули спершу всеукраїнського, а згодом і міжнародного статусу.

Окрасою наукового доробку вчених Відділення стала фундаментальна монографія І. Скочи­ляса «Галицька (Львівська) єпархія ХІІ–ХVІІІ ст.: організаційна структура та правовий статус» (Львів, 2010). У ній автор аналізує юрисдикційний статус, правове становище, організаційну структуру, культурно-релігійну політику місцевого єпископату. Генеральна візія праці полягає у встановленні тісного зв’язку між українською (руською) культурою та розвитком церковних структур Львівської (до 1539 р. – Галицької) єпархії.

Спадщина Ярослава Дашкевича. Постать проф. Дашкевича ще за його життя сприймалася серед науковців Львівського відділення в ореолі героїчності, шляхетності та водночас інтелектуальної відваги й наукової сумлінності.

Знаковим в українському історичному просторі став його надзвичайно популярний збірник статей: Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури / Упоряд. М. Капраль, Г. Сварник, І. Скочиляс. – Львів, 2006; 2-ге вид. – Львів, 2007. На річницю смерті вченого, у 2011 р. було впорядковано понад 800-сторінкову збірку його історичних есеїв: Дашкевич Я. «... Учи неложними устами сказати правду»: історична есеїстика / Редкол.: П. Сохань (голова), І. Гирич, М. Капраль, Г. Сварник та ін. – К., 2011. До 85-літнього ювілею видатного вченого побачив світ фундаментальний том його джерелознавчих праць: Майстерня історика: Джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни / Упоряд. А. Гречило, М. Капраль, А. Фелонюк. – Львів, 2011. А наступного року було підготовлено до видання корпус його вірменознавчих робіт: Вірмени в Україні: дорогами тисячоліть: Зб. наук. праць / Упо­ряд. І. Гаюк. – Львів, 2012. Праця над виданням його творчої спадщини, в тому числі й багатого листування, продовжується.

***

Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України за останнє двадцятиліття здобуло провідні позиції в кількох ділянках гуманітарної науки в Україні: історична картографія, історія геральдики, історія міст в Україні, церковно-історичні дослідження, вірменістика тощо. Багатолітньою працею Ярос­лав Романович Дашкевич сформував свою історичну школу, вихованці якої, хоч і не пов’язані єдиною тематикою та хронологічними межами досліджень, у своїй науковій діяльності є близькими за методологічними принципами. Це покоління істориків володіє великим творчим потенціалом та, сподіваємося, гідно продо­вжить славні археографічні та джерелознавчі традиції своїх попередників.

Львівські археографи плідно працюють над фундаментальними науковими проектами, що мають вагому суспільну значимість, прямо сприяють зростанню національної свідомості, повертають сучасникам втрачені знання про минуле, допомагають зорієнтуватись у сучасному складному світі. У той же час їхні праці, позбавлені партійної заідеологізованості та заангажованості, виокремлюють особливості власне українського історичного процесу та одночасно допомагають гармонійно вписати його у світовий історико-культурний простір.

u2c s.